Сон у горах...

Сон у горах...
.............................................

Пазурів скрежет, подих пітьми,

Духи прадавні пройшли через сни.

Місяць вже повний, безжально очі сяють,

вершники чорні - жодних вагань не знають.

...........................................

Права здригнеться і знову засяє вогнями,

пращурів душі, знову повстали між нами.

Зойкіт мільйонів, нехай у крові захлинеться,

ворог Арійців, хай знає - йому не минеться.

...........................................

Крові сторіки прадавні св'ятині омиють,

повітря тремтить, вовки вже радіють та виють.

Вершник у латах меч чорний у гору здіймає,

хай битва почнеться і сурма зловісно заграє.

............................................

Небо набрякле, вмить розірвало вогнями,

то батько Перун подав знак, що Він завжди із нами.

Хмара із соколів залишки світла закрила,

прокляття віків несуть вони на своїх крилах.

.............................................

Гой-я-я!, понісся клич воїнів давнього Роду,

у Руському морі ми в кров перетворимо воду.

Битва почалась і зраднику ніде сховатись,

більше не буде, ворог над нами сміятись.

.............................................

Валькірії з Виру спустились розкинувши крила,

Смерті не має - є Вічності істинна сила.

..................................................
Pkofhonert.