Побачу очима дитини весь світ,
Та полетять всі думки аж до Бога,
Якби тільки знав весь наш рід,
Що кохання- солодкий біль і знемога.
Та серце лиш зможе усе це відчути,
У цій глибокій, терпкій глушині.
І розум не зможе більше забути,
Як почуття тонули у п'янкому вині.
І летітиму на крилах через небокрай,
Ловитиму губами крапельки дощу,
Тільки з тобою мій сон і мій рай
І тільки тебе я прожену і прощу.
Та це видіння пов'ється барвінком,
Слова розсиплються перлами по стежині,
Кохання було лише яскравим відтінком,
Та скажи у чому ж ми винні?
Чим проявилася ця душевна втома,
Яка роздерла серце закохане вмить,
Ця причина нікому із нас невідома,
Але найбільше із всього пече і болить...
Стомлене кохання
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082902994
Свидетельство о публикации №115082902994
Рецензии