Прощальная августу... - из Л. Юферовой

              Поэтический  перевод  с  украинского: http://www.stihi.ru/2014/09/09/6815


Вот  август  добрался  к  околице  светлой  села,
(а  тыквы  в  скрипучем  возу  перезрелые  светят)
запрячет  в  сундук  он  клубки  золотого  тепла,
чтоб  пряжа  лучисто  меж  голых  не  путалась  веток.

Взамен  на  полях  воцарится,  чернея,  печаль,
в  посадках  деревья  застынут  в  химерных  распятьях...
Я  ждать  буду,  веруя  –  снова  придёт  жерминаль*,
а  может,  истлею  с  листвою  в  багряных  объятьях...

Не  в  силах  согреть  первобытная  сельская  глушь,
и  мысли-индиго  опять  разобьются  о  ветер.
Мне  дух  нареканий,  обид  непонятен  и  чужд  –
лишь  доля  жестока  ко  мне,  этот  мир  несусветен...

В  окошках-зеницах  готовится  лета  уход...
Пожнёт  одиночество  сирую  голь  урожаев...
Пока  ещё  августа  кони  не  бросились  вброд,
Я  летушка  вожжи,  как  лучики  солнца,  поймаю!


                Оригинал:
            Прощальна  серпневі...
              Людмила  Юферова.

Вже серпень доїхав до краю мойого села,
На возі скрипучому звіз гарбузи переспілі
Й ховає до скрині клубки золотого тепла,
Щоб сонячна пряжа не збилася в голому гіллі.

Натомість на поле впаде чорно-сіра печаль,
В посадках дерева застигнуть в химернім розп’ятті…
Я буду чекати, що знову прийде жерміналь*,
А може, й зітлію, як листя, в осіннім багатті…

Не грітиме душу первісна сільська глухомань.
І сині думки розіб’ються об вітер шалений.
Нема ні на що, ні на кого образ-нарікань –
То доля скажена занадто жорстока до мене.

У вікнах-зіницях колишеться стомлений світ…
Збира одинокість убогі свої урожаї…
Та поки ще коні серпневі не йдуть через брід,
Я літечка віжки, як сонячне диво, тримаю.


Жерміналь* – весняний місяць у французів.