Осінь приходить нежданно й негаданно
Вона йде та плаче дощем
Я кохала тебе віддано
Ти відчував лише щем.
Забувай, не дзвони мені!
Я не хочу ні чути, ні бачити тебе.
Але віра палає в серцях кожного.
"А навіщо?" - запитую в себе.
Бо кохання..воно не вічне!
І розпалюють його двоє.
Ми з тобою лише пересічні.
Дві краплини дощу в морі.
***
© Copyright: Анастасия Крапка, 2015
Свидетельство о публикации №115082809973
Свидетельство о публикации №115082809973
Рецензии