Ми живемо між небом і землею
Щоразу спалюєм мости
Такі ми різні, що не треба
Нам жити разом до весни.
Весна настала?
Ні, не треба!
Забули один одного давно.
Та нам ,мабуть, вже все одно
Минулою весно були разом.
А зараз порізнь живемою
Кохали, плакали й сміялись-
Такого вдосталь в нас було
А час біжить, він все лікує.
Та нам, мабуть, вже все одно
Щодня прощаємось навіки
І щосекунди разом живемо.
***
© Copyright: Анастасия Крапка, 2015
Свидетельство о публикации №115082809628
Свидетельство о публикации №115082809628
Рецензии