Мені здається, я вже вмерла,
Імла наді мною зімкнулась,
Чорні хмари світла промінь зжерли,
І не встигла душа стрепенутись.
Десь Харон вже човна править.
Поки що ж кругом пустир.
Нездійсненним щастям серце марить,
Тим щастям, що давно ти відпустив.
То чорні тіні мене закружили –
Спасіння вже не буде, хоч кричи!
Прощення я нічим не заслужила...
І ти, серце моє, мовчи!
***
© Copyright: Эмилия Венго, 2015
Свидетельство о публикации №115082808713
Свидетельство о публикации №115082808713
Рецензии