До тебе я тікаю звідусіль,
З гірких лещат несказаного слова,
Із льоду памяті, що родить чорний біль
Із крові,що пролилися готова!
Моя оспівана, країна світлих сонць
Тобі хвала-краплина веселкова,
Що виграє на променях живих,
Сердець, що вкарбувала рідна мова.
Несу тобі всечасність навісну
Безмірність простору, і гомін водоспаду
Незнані високості вічних гір
І всю незмірну величі принаду!
(листопад 2007 року)
Безмежжя
© Copyright: Бируте Ланге, 2015
Свидетельство о публикации №115082808710
Свидетельство о публикации №115082808710
Рецензии