Ох як символічно прописано
іронією вчинків
моя поїздка до тебе.
Ось подиви, ще рік назад
Я цілувавшись он на тім мосту
під небом
кохання іншому давала
і серед тон води я все блукаючи
тлумачила собі, що навіки.
Але життя і море мене переманили.
І ось я маю каву і вірші.
"Чи то був сон, чи то моя уява"
Ці строки в мене в голові.
Та хочу вірити щочасно ,
про те що зорі вже не наші,
про те, що зорі ті погасли.
І що нові співають під гітару,
спокутують свій смуток і
куштують вже нову віршову каву.
Нехай це буде мій останній стогін,
нехай ці строки все завершать,
ти зможешь бути в памяті моїй
проте уже не в серці.
Аctum salutatam linquo
© Copyright: Дарья Тарасовна Петухова, 2015
Свидетельство о публикации №115082806163
Свидетельство о публикации №115082806163
Рецензии