Можливо я чуток збрешу,
Що більше життя тебе люблю.
Та сміятись буду я у щасті,
Нехай зрозуміють це хмари пухнасті.
Та жити без тебе я не можу,
Помалу від думок з розуму схожу.
Нехай краще я згорю в аду,
Чим комусь віддам любов свою.
І знову я у твоїх руках розтоплюсь,
Та щиро за тебе Богу помолюсь.
Щоб ти завжди був щасливий,
Для чужих очей був не вразливий.
Щоб тільки для мене був доступний
І кожний наш рік наступний,
Залишався зі мною до кінця,
Не знаючи без мене свого життя...
Молитва
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082804406
Свидетельство о публикации №115082804406
Рецензии