Так холодно буває на самоті
І в серці нашарувалась скука.
Тільки би не статися біді,
Та швидше взяти себе в руки.
А може алкоголем залляти серце,
Щоб не бачити чорно-білого світу.
Вимкнути звук й нирнути в озерце,
Чи струсити на голову весняного цвіту?
Алкоголь ніби краще як сльоза
І від нього веселіше і кудись летиш,
Та й швидка й піднесена робиться хода,
Як нова копійка ти дзвениш.
Робляться кольоровими апельсинові дні,
Хоч порою сонце закриваєш долонею.
Та чомусь опісля- ще дужче сумні
І тоді за розумом біжиш ти погонею.
Тільки біль стала темнішою
І від безвиході сльози ринули,
Душа в сто раз стала біднішою
І всі мрії кудись зникли, покинули...
П! яна самотнiсть
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082804374
Свидетельство о публикации №115082804374
Рецензии