Сьогодні я попрошу пробачень,
За щирі, закохані вірші
І слова тепер не мають значень,
Та нікому не буде вже гірше.
Пробач, що линула як пісня,
Моя душа чиста і безгрішна.
Я щиро тебе покохала, звісно
І була як діамант розкішна.
Пробач, за ті ранки біля каміна,
За усмішки солодкі й гіркі,
За збиті до крові лікті й коліна,
Поцілунки під зірками палкі.
Пробач, що дуріла від твого серцебиття,
Порою сміялась від обіцянок,
Не дослухалась порад від життя,
Та обіймала не тебе, а світанок.
Пробач, що завжди літала з тобою,
Що по венах розтікалась любов.
Ти завжди захоплювався мною,
А я сходила з розуму від наших розмов.
Пробач тебе я молю, за надію,
Це стало нашим початком кінця,
Ти знайдеш іншу любов, я вірю,
А для мене тепер любов- то в'язниця...
Пробач...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082804129
Свидетельство о публикации №115082804129
Рецензии