Парi...

Грала з долею у шахи на нове життя,
А що? Нічого мені уже втрачати,
Назад ніколи вже не буде вороття,
Може зможу ще нове життя зачати...
Приймала бій, хоча і сліз не порахуєш,
Це вже не гра і не почуття провини.
Як виграєш- сама усе відчуєш,
А як програєш- назавжди світ покинеш.
І мовчки хрест несла я свій,
Тільки здригалось серце мимоволі,
Розгортала застигаючи життя сувій
І лиш витримки просила я у долі.
Нехай мене уже не врятувати
І секунди мої всі полічені,
Ще б встигнути життя подарувати,
Та й покинути це тіло скалічене.
Але ще потрібно встояти,дограти до кінця,
Не зважати що кров у жилах стигне,
Дочекатись народження нового життя,
А далі подивимось, далі буде видно...
І от партія майже закінчилась,
Доля не здається, кидає як блискавки ходи,
Моїм страхом трохи ще підживилась,
А часу вже збігло, як в морі води.
Та чудо! Двобій закінчився, побиті фігури,
Доля забрала тенета з душі.
Я б не пішла на ці всі авантюри,
Якби не змогла отримати від щастя ключі.
Пролетіли дев'ять місяців, як помах крила
І в осені я життя своє загубила,
Тільки вголос встигла назвати дитя
І поринула в морок, назавжди очі закрила...