Сміятись я уже зморилась
У лиця безчесних людей.
І назавжди мабуть зупинилась,
Біля давно закритих дверей.
Та й люди зробились вже чужі,
Не виправдали моїх всіх сподівань,
Не можуть підібрати до серця ключі,
Чути лиш тихі відлуння зітхань.
Де тої сили у собі стільки знайти,
Щоб розлучені душі знову з'єднались,
Щоб написані кров'ю і страхом листи,
До втраченого адресата знов відіслались?
І нічим збирати вже гірких образ,
Та і не слухає їх більше ніхто,
У холоднім морі обірваних фраз,
Моє серце назавжди розбито...
Розчарування...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082804057
Свидетельство о публикации №115082804057
Рецензии