Ви відчували, як болить душа
Таким терпким несамовитим болем,
Коли страждань перейдена межа
Й думки кружляють перекотиполем?
Коли жалі зібралися в кулак,
Коли від сліз навколо серця повінь;
Коли журба стікає мов смола,
Коли безвихідь притискає скроні.
Коли страхи – володарі думок
І сни – уяви хворої кошмари.
Надії пересушений струмок
Пече вогнем. Бо згущуються хмари
Над твоїм рідним, надто дорогим.
Й не розвести цей посірілий морок.
Життя в біді не додає снаги
Навіть тоді, коли тобі за сорок.
Безпомічна, розгублена, сліпа…
Не знАйду порятунку від печалі.
Думки – уривки розпачу, крупа.
Скорбота натискає на педалі.
Зіслав Господь згорьованій мені
Такий тягар стражденної покути…
Ви відчували щось подібне? Ні?
То дай вам Боже цього й не відчути.
17.06.2015р.
Тенета вiдчаю
© Copyright: Ирина Визняк, 2015
Свидетельство о публикации №115082800257
Свидетельство о публикации №115082800257
Рецензии
