Тихо серце материнське забилось,
Ось воно чудо, на світ появилось.
Ніжно качає вона у грудей,
Не зважаючи на мимо прохожих людей.
Так трепетно голубить до себе,
Скільки ж років просила у неба!
І нарешті на руках ангелочок,
Її коханий, маленький синочок.
Та ніхто не знає і не буде знати,
Що ради сина прийшлось їй подолати.
Що важка хвороба тягне її до землі
І душа поклоняється вже чорній імлі.
І нічого вона вже не просить,
Лиш душа в небо до Бога голосить.
І сльози по лиці ллються рікою,
А скалічене серце стогне від болю.
Та почувши сміх дитини- біль трохи минає,
А серце від радості горить і палає.
Хоч хвилину, але вона щаслива,
Відчула емоцій цих бурю і зливу.
І доля схаменулась, мабуть пожаліла,
Велику любов до дитини зрозуміла.
І забравши назавжди хворі всі відчуття,
Мати нарешті відчула всю радість життя...
Другий шанс
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082703518
Свидетельство о публикации №115082703518
Рецензии