Пишу востаннє я крізь сльози,
Спочивайте у мирі, забудьте всі грози,
А я запам'ятаю навік вас таку,
Завжди радісну, усміхнену й живу!
Не ображайтесь, що не тримала за руку
В останні хвилини, в пекельну цю муку.
За те, що далеко була від ваших страждань,
Що не виправдала ваших всіх сподівань.
Але своїм дітям в майбутньому я розповім,
Що немає нічого дорожчого чим сім'я і дім,
Що батьків потрібно завжди поважати
І поки є час у всьому їм допомагати.
Бо як зупиниться їхній годинник життя,
Не допоможеш, не скажеш, не буде вже вороття.
Цінуйте тих, хто ще з вами й живий,
Поки не забрав їх до себе морок німий...
Пам! ятi бабусi...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082703420
Свидетельство о публикации №115082703420
Рецензии