И сам себя не догоню перевод на украинский

*** (Владимир Щировский, http://rvb.ru/np/publication/01text/01/schyrovsky.htm)

Убийства, обыски, кочевья,
Какой-то труп, какой-то ров,
Заиндевевшие деревья
Каких-то городских садов,
Дымок последней папиросы...
Воспоминания измен...
Светланы пепельные косы,
Цыганские глаза Кармен...
Неистовая свистопляска
Холодных инфернальных лет,
Невнятная девичья ласка...
Всё кончено. Возник поэт.
Вот я бреду прохожих мимо,
А сзади молвлено: чудак...
И это так непоправимо,
Нелепо так, внезапно так.
Постыдное второрожденье:
Был человек — а стал поэт.
Отныне незаконной тенью
Спешу я сам себе вослед.
Но бьется сердце, пухнут ноги...
Стремясь к далекому огню,
Я как-нибудь споткнусь в дороге
И — сам себя не догоню.

1929, Ленинград

*** (вільний переклад П.Голубкова)

Вбивства, кочовища потреба,
Якийсь там труп, якийсь там рів,
Засніжені якісь дерева
Міських якихось там садів,
Димок цигарки в;ється досі...
Спогади зрад, булих імен...
Світлани попелясті коси,
Циганські очі всіх Кармен...
Несамовита свистопляска
Холодних інфернальних місць,
Невиразна дівоча ласка...
Все скінчено. Поет з;явивсь.
Ось я бреду повз перехожих,
А ззаду мовлено: дивак...
І це так непоправно, схоже,
Безглуздо так, раптово так.
Ганебне це другоявління:
Людина та поет - гуртом.
І незаконною вже тінню
Спішу я сам собі слідом.
А серце б'ється, пухнуть ноги...
Прагну до вічного вогню,
Спіткнуся якось об дорогу
І - сам себе не наздожену.