Осінній листок упав на долоню,
Вже посивіле волосся б'є у скроню,
Життя заметіль розкидає нас по світу
І декому не бачити вже весняного цвіту.
Так швидко і квапливо воно біжить,
Що не можливо його і зупинить,
Не встиг оглянутись ти назад,
Як роки збігли, мов небесний огнепад.
Та жити всі чомусь спішать,
Завжди метушаться і кудись біжать.
Чому не зупинитись хоч на хвилинку
І не дати ногам трохи відпочинку.
Все одно не охопити все на світі
І в кожного життя на своєму ліміті,
Тож для чого ми живемо на цій землі?...
...Відповіді у кожного свої...
Лiмiт життя
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082606450
Свидетельство о публикации №115082606450
Рецензии