Я вільна, я більше не боюсь,
Втрати слів, замерзлої душі скрипу,
Слухати мову застиглу чиюсь,
Та вітра безшумного крику.
Я вільна, я більше не боюсь,
Ні слізного суму, ні дужої болі,
Руки важкої та почвару якусь,
Залізних дверей заборону,неволі.
Я вільна, я більше не боюсь,
Так буде тепер завжди,повір,
Страх зник, сам злякався чомусь
І стала моя душа як звір.
Не дозволю щоб більше хтось ображав
І нагадував про рани й печаль,
Як з дому малу мене проганяв,
А я ховалась у темряві проваль.
Я тепер сильна і забуду про наболіле,
Загорну у камінь страждання свої,
Пройде спогад про дитинство відцвіле
І залишиться лиш слід на землі...
Воля...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082605378
Свидетельство о публикации №115082605378
Рецензии