Останній глоток одинокої кави,
Вже мій телефон не чекає без тями,
Він просто мовчить, йому байдуже знову,
Чи будеш це ти, чи звичайний знайомий.
Ти можеш казати, що я божевільна,
Але пам’ятай, що від тебе я вільна.
Даремні надії на треба плекати,
Цей мур, що зі скла їм уже не здолати.
Глоток одинокоi кави
© Copyright: Альриша, 2015
Свидетельство о публикации №115082603805
Свидетельство о публикации №115082603805
Рецензии