Вставай Богдане! Чуєш брате,
Шматують знову неньку мати.
В полях невизнані солдати,
Тримають «вежливо» гранати.
Засмагла димом злість у «гості»,
Прийшла непрохана з похміллям.
Біліють в полі чиїсь кості,
Чаклують ворони над зіллям.
Ворожать круки над ланами,
Та промовляють: «Русь едина!».
Колись звались вони братами,
Тепер же круки, злая днина.
Вставай Богдане! Просипайся!
Не час нам спати в домовині.
Козаче військо підіймайся.
Ми Україна, Ми єдина.
Одна нас мати породила,
Кохали нас лани, гаї.
Та, так нас доля одарила,
Не смій мовчать у тяжкі дні.
А круки, знов ширяють в небі,
Що їм сльоза в очах дітей.
У них, лиш здобич у потребі
Безвір’я, віра лиш в «царей».
Вставай Богдане! Кличе доля!
Твої нащадки ждуть тебе.
Пора здобудь жадану волю.
Бо Воля це понад усе.
Вставай Богдане!
© Copyright: Александр Бирзула, 2015
Свидетельство о публикации №115082603499
Свидетельство о публикации №115082603499
Рецензии