…у загнану совість на поріг мовчання
стріляє променем світанок,
у не припнуту осінь на ланцюг покори
вражають невгамовності смертельні кулі,
вчорашню радість поховала пам'ять
і жде на зустріч тиша з нами…
в незграбних пошуках самих себе
слова зізнання до весни поснули
не склались пазли у картину долі,
не сталось дива, як гадалось досі,
життя загрузло у думках, і волю
одраз нещастя вірус вразив…
лічити нічим втрачену любов,
так само, як і кроки до безодні…
хто злiчить?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115082601163
Свидетельство о публикации №115082601163
Рецензии