Три хвилини до кінця,
Ось він край, кінець так близько
Будеш ти високо так,
Ну а я, як море низько.
Я від тебе буду вже
За мільйони кілометрів
За десятки терпких днів
І зимових геометрій.
Ти не вернешся, поки
Літо, ти пішло в нікуди
Залишивши тільки чай
Й вірус осені, застуди.
Тепер озеро як лід
Небо, як безмежний гравій
А духовний зорепад
Як глибокий планетарій.
Не забуду літні дні
І твої блакитні очі
Ту світлину на вікні
Й подих місячної ночі.
Не забуду, на губах
Досі присмак полуниці
І тримаю ще в руках
Воду з чистої криниці.
Літо було в кольорах
Квіти пахли і розквітали
І дерева кожен раз
В спеку прихисток давали.
Пам’ятаєш, ген полів
Ми тікали і сміялись
Просто так із літом ми
Наодинці зоставались.
Літо. Крапка і кінець
Закінчилася поема
Тепер в осені для нас
Є новенька теорема.
Прощання...
© Copyright: Юлия Сало, 2015
Свидетельство о публикации №115082509332
Свидетельство о публикации №115082509332
Рецензии