Хіба ж ти вільна, Україно?
Кобзар про цеє мріяв?
Повсюди розлад та руїни
І Київ – не той Київ…
Колись … Русь Кия – чемні люди!
За честь! За волю! Ще тоді…
Не спини, а могутні груди,
Їх бачив ворог в боротьбі!
А цих вражин, було багато.
Із – за скарбів, що є земля,
(вона найкраща в світі, злато!)
І ці повзли до нас, мов тля…
Змінився час, змінились люди,
Підвладні стали нам моря.
Але гримлять кайдани всюди,
Як на ногах у Кобзаря.
Як і тоді : пани і пані
Свої. Жирують в множині.
«Нові українці» так звані,
Господарі? А може, ні?
Не вільна ти – моя країна!
Та є людскії мрії …
Щоб зацвіла ти, мов калина!
Щоб був квітучим Київ!
***
Кобзарев мр
© Copyright: Вадим Удалой, 2015
Свидетельство о публикации №115082505545
Свидетельство о публикации №115082505545
Рецензии