Синіє небо високо над горою,
Туман стелиться в долині між травою,
Ромашки розпускають пелюсточки
І дзвонять весело дзвіночки.
Стоять непохитні гори мов граніт
І пишаються собою на весь світ.
Природа палає в загадковім вогні
І творить нові, чудові пісні.
Промінчики сонця летять, мов огнепад,
Ховаючись швидко у водоспад.
Хвилюючись квітнуть поля,
Яка ж ти красива, Україно моя!
Все тут чудове, неначе у раю,
У нашому рідному краю!
Десь пече сонце над степами,
Десь втішають гарними піснями,
А десь ідуть і вітаються,
Та низько до землі вклоняються.
Які ж чудові наші дні,
В українській душі молодій.
Чаруючи шепочуться гаї,
Вони ж наші, ріднії, свої!
Ніколи я нашу Україну не забуду,
А завжди пишатись нею буду!
Розцвітай же рідне слово,
Стрімко й пречудово,
Щоб пам'ятали мову ми свою
І не забували її ні в мирі, ні в бою!
Рiдна земля
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082504426
Свидетельство о публикации №115082504426
Рецензии