коли б не звикали...

…без імені тиша в холодній тривозі,
припнуті видіння і їх чорні тіні
знайти собі далі дорогу не в змозі…

біжить непомітно у бік протилежний
замріяний вітер стривожений снами…
ніч тисне проходячи мимо в безмежність
суворим затопленням множаться дні
між вчора, сьогодні, завтра, так само
вже б мусила звикнуть свідомість до нас…

коли не звертати уваги на долю,
осліпнути можна в німому мовчанні
згубити себе, і втратити волю!..


Рецензии
Майстерно написаний вірш! Та ілюстрація - просто вражаюча....

Ли Чень Дао   24.08.2015 16:10     Заявить о нарушении