Твої хочу пестити перси
І стегна, що бавляться очі!
Коли ними крутиш реверси,
Жалкую з відсутності ночі…
Жалкую, - свідомість причина
І начебто все зрозуміло,
Якщо надзвичайна дівчина!
Торкнутися хочеться тіла…
Хоча… доторкнутися мало.
Фантазії дах накривають…
В середині – зарокотало
І руки все з тебе зривають!
Все. Дихання наче немає,
І є тільки видих та вдих…
Тремтіння морозне триває,
Перстами по формах крутих
Воджу… І… проснутись не хочу,
Бо бути таким на яву…
Не зможу, а може наврочу?
Та вип’ю цю кляту траву…
Та стану на заздрість сусідів,
Веселим і ще гуморним!
Завдячив узвару друїдів,
Тепер і без нього і з ним,
Впродовж нескінченності років!
«Поляну» всю – всю оброблю…
(залишилось декілька кроків),
Щоб знову сказати «люблю»!
***
Не романтик
© Copyright: Вадим Удалой, 2015
Свидетельство о публикации №115082305841
Свидетельство о публикации №115082305841
Рецензии