Чи знаєте ви як пахне опівнічна краса?
Яка засніжена зірка буває сумна?
Місяць затуманений тривожними думками
Де витає, мандрує, якими світами?
Та чи знаєте, яке бадьоре повітря зранку,
В обіймах молодого, замріяного світанку?
А розлиті пахощі усміхнених квітів,
Котрі не жадають ні речень, ні звітів?
А як іскриться задумана річка,
Не тому що догорає стурбована свічка
І сірий дощ заливає запилене листя,
Кидаючи недбало краплі- звісно злиться?
Тиха пісня шурхоту опалих пелюстків
Доторкнулась до самих потаємних почуттів,
А вогненні барви догораючого дня
Помалу стихають, так і не побачивши життя...
Тому мабуть не варто чимдуж спішити
Красиво і дорого на світі жити,
А цінувати золото теперішнього дня,
Бо завтра може вже не бути вороття...
Назад в...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082303104
Свидетельство о публикации №115082303104
Рецензии