108 -транс-

Коли дрімають: поплавок, рибалка, риба; не ворухнеться листя на вербі, на очереті, на осиці; я опускаюся в транс-персональний транс. Все глибше_глибше_глибше.

Спочатку світло тьмяне_золоте, а потім акварелі, пастель, гуаш. Великий гурт макрелі в глибині сріблиться. Море. Місяць. Поле. Якісь дерева. Туї чи тополі. Чиясь країна і чиєсь життя. Вітрильник припнутий до дна і човен. Уякорилась в сон моя свідомість. Це - транс.

Це, серденько, життя. Його глибини.

Ми тут ловці і риба. Ми - сіті, кораблі, наповнені скарбами трюми. Ми - море, небо, поле, світлячки, приречені на втрату пам'яті у передмить безсмертя.


© Copyright: Валентин Лученко, 2015


Рецензии