Поля дощами всі вкривались,
А вітер музикой дзвенів,
Птахи вже більше не співали,
Дрімав і ліс, не гомонів.
Коли останне, жовте листя
З дерев все падало,та в золоті земля,
На світ з'явилась дівчинка маленька,
Моя кровинка, донечка моя!
Ти народилась рівно в північ,
Коли дванадцять раз куранти б'ють,
У цю щасливу мить я зажадала,
Дочку хай ніжно й гарно звуть.
Аліна - наче квітка мила,
З чудових мрій, казково так бренить.
З собою ти принесла весну,
Щоб Листопад похмурий обігріть!
Присвячую доньцi
© Copyright: Ирина Евгеньевна Карпенко, 2015
Свидетельство о публикации №115082200565
Свидетельство о публикации №115082200565
Рецензии