Віночком спускається туман,
Закутуючи всі сонні трави,
Вибухають кольором квіти як вулкан
І лине річка як потік розпеченої лави.
Мереживна сітка з хмаринок у небі повисла,
Ніжно обіймаючи сонце з боків.
Така тендітна і кришталево чиста,
Що аж голос мій затремтів.
Та вдихаючи запах зів'ялих дерев,
Переступаючи вершини засніжених гір,
Тихо шелестить вбрання королів і королев,
Сміливо підкоряючи наш зір.
Чи то казкові перлини чи алмази,
Розсипались на замріяних листках
І тому цей ранок мене так вразив,
Що не передати всю велич в словах.
Щось мабуть чарівне витає в повітрі,
Або це може міраж чи мана.
Прощаються з нами зажурені хвилини літні
І на трон посідає осінь, а за нею зима...
Замiна престолу
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082203011
Свидетельство о публикации №115082203011
Рецензии