Сновидiння

Я так хочу сказати як сильно люблю,
Тільки не зникай я тебе молю.
Серце колотиться немов востаннє
І я горю як сонце раннє.
А ти знову встанеш і підеш
І навік про мене забудеш.
Так боляче завжди прощатись
Далі жити і не зламатись.
Але знову і знову образ твій бачу,
Я ніколи за це себе не пробачу.
Якщо не піду, не поцілую
І про любов твою не почую
Хочу побачити як губами ти ворушиш
І мене словами враз зворушиш.
Впадеш на коліна і заплачеш
І ми будемо разом і ніяк інакше.
Але здається це все мені наснилось,
Бо тільки страждання на мене звалилось.
Тоді скажи мені: "За що?"
І про що ти розповіш мені про що?
Про свою любов до мене неземну
Та любиш ти мене не в сні, а на яву?
Чи намагаєшся скоріш забути
І більш про мене ніколи не чути?
Так дай же відповідь скоріш,
Бо серце розтинає гострий ніж.
Чи любиш ти, чи ненавидиш
І коли грати зі мною покинеш?
Чи всі ви такі чоловіки,
Чи це такий один лиш ти?
А може кохання не існує?
Ні, це напевно все ще сплю я...