Останній потяг на небо,
Останній подих землі.
І вже нічого не треба
Мені.
У цю задушливу спеку
Веде мене магістраль.
А ти все так же далеко,
Нажаль.
Я майже не пам’ятаю
Твої дотики рук,
Але зла не тримаю,
Достатньо розлук.
Така любов – небезпека,
Таке кохання – печаль.
А ти все так же далеко,
Нажаль.
Сиджу, дивлюсь у віконце,
Туди, де гонять красну
Останні проміні сонця
Весну.
Кружляють в небі лелеки,
Шукають, де неба край.
А ти все так же далеко.
Бувай...
Нехай це будеш ти
© Copyright: Шаттл, 2015
Свидетельство о публикации №115082202529
Свидетельство о публикации №115082202529
Рецензии
