Мій рай оповитий голодним вогнем,
Казкові феї вже не розчісують волосся,
А побиті ноги йдуть останнім днем,
На жаль пророцтво щастя не збулося.
М'які губи тонуть у ранковій росі,
Бо мрій крила давно поламались,
Про що ще можна мріяти у цій красі,
Та згадується лиш те, як прощались.
Ніби і малювали в квітах історію
І серця дзвеніли разом в унісон,
Але хтось пожартував над долею,
Не зміг Ромео піднятись на балкон.
Колись для мене ти ним був,
Я забувала про все на світі з тобою поряд,
Напевно миті ти ці стер, забув,
Охолов колись палкий твій погляд.
І день новий мені надії не додасть,
Та й забувати стала твоє обличчя,
В одну мить звалилось тисячу нещасть,
Кінець...З'їхав автомобіль на узбіччя.
А що лиш в пам'яті залишається,
Мрії...Та обернулось все долею фатальною,
Бо завжди хочеться кращого, бажається,
Та ніколи ти не будеш ідеальним, а я ідеальною...
Не iдеальнi
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115082104981
Свидетельство о публикации №115082104981
Рецензии