А пам'ятаєш я читала ті твої вірші
І удивлялась в їхню призму.
А потім відкивались двері світлої душі,
І я вдавала дівчинку капризну.
І потім квіт же мій розмай,
Ламались всі стереотипи.
Дивлюся прірва - це вже край:
Летять у голову "метериотити".
В один стакан наллєш чого хотів,
У інший-те, що зветься словом мушу.
І не збагнеш - чи так воно в житті
Чи ти давно пропив вже свою душу.
***
© Copyright: Вероника Крамер, 2015
Свидетельство о публикации №115082001935
Свидетельство о публикации №115082001935
Рецензии
Спадабалася вельмi верш,не прыпынайтесь.
Завадский Виталий Викторович 20.08.2015 09:53 • Заявить о нарушении
Завадский Виталий Викторович 20.08.2015 09:53 • Заявить о нарушении
