На небі зіронька сія. -
Моя то зіронька й твоя.
Вона світила так яскраво(!),
коли йшли поруч ти і я.
Як дні похмурими були,
вона світила нам з імли -
щоб ми свій шлях не загубили,
щоб ми біду перемогли.
Тепер іду один я, сам -
ввіряю душу Небесам;
і не згасає наша зірка.
...Хоч я ще тут, а ти вже "там"...
Живу-надіюсь повсякчас:
назавжди Бог з'єднає нас. -
І запалає наша зірка,
...як в ті роки, як в перший раз.
На небі зіронька сія...
Зiрка любовi
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115081905579
Свидетельство о публикации №115081905579
Рецензии