Ты там, за белым забытьем
И даже дале, дале,
Играешь жизнью молодой
Да в молодой печали.
Здесь, на изгнанья берегу,
На желтеньком песочке
Кого оставил – не пойму:
Подругу или дочку.
Как вдруг померкнул жизни свет!
Всем сны овладевают,
И тот, кто возвращенья ждет,
Пути не угадает.
Ти десь за білим забуттям
і навіть далі, далі.
Все важиш молодим життям
у молодій печалі.
На бережечку самоти,
на жовтому пісочку
кого лишив — не осягти:
дружину а чи дочку.
Як вимінилося життя!
Все сніння огортає,
і той, хто прагне вороття,
вже й стежки не вгадає.
166. Василь Стус. Ты там, за белым забытьем...
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115081801046
Свидетельство о публикации №115081801046
Рецензии