Не плач...

                НЕ ПЛАЧ …

Не плачте рідні, що так сталось, що так судилося мені               
Нічого більше не лишалось, на тій заплутаній війні.               
Не плачте, любі, й не сумуйте, на все є воля у небес,               
ЛЮБОВ близьким своїм даруйте, вона в ЖИТТI лиш має сенс.               
Не плачте, милі, й не страждайте, цініть живих і бережіть,               
За МИР усе, що є віддайте,а потім МИР той стережіть.               
Не плачте, друзі, що так було, що все не так, як хтось чекав,               
Що в серце хтось направив дуло і,без жалю, курок спускав.               
Не плач, дитино, й не печалься, і ти ,кохана, теж не плач,               
До сонця зранку посміхайся, і цю війну за все пробач.               
Не плач, я скоро повернуся, туманом сизим обійму,               
Вербою низько поклонюся, і гіллям ніжно пригорну.               
Не плач, то ж я з тобою граюсь, промінням сонячним в струмках               
І зранку, співом солов’їним, прийду до тебе в ніжних снах.               
Не плач, те все лихе минеться, і буде добре на душі               
Від щастя пам’ять сколихнеться,а з прози виникнуть вірші,               
Не плач, усе в житті буває:хтось народився, хтось пішов.               
Коли твій час,ніхто не знає,лиш бачить БОГ,чому пролилась кров.               
Не плач, країно, рани заживають,твоя тривога зміниться на сміх,               
Не гріх радіти там, де помирають, тож відчай є тяжкий підступний гріх.               
Не плачте, люди, - буде знову свято, відступить скоро смуток і журба,               
І хоч війною віру розіп’ято, але ж війною вбито в нас раба.               
Не плач, громадо, туга вся розтане, тужба покине твій рідненький край,               
веселка в небі маревом постане, і шлях мені збудує прямо в РАЙ.               
Не плач, народе, - більше так не буде, скорбота вся в минуле відпливе...               
І тільки слава, СЛАВА УКРАЇНI! ГЕРОЯМ СЛАВА ВIЧНО хай ЖИВЕ...
История cоздания стихотворения:
Я не пам'ятаю історії,як це було написано.Щоденні переживання і
очікування,що війна закінчиться швидко,і постійні новини про загиблих
робили свою справу.Моя свідомість не сприймає все що коїться,як
дійсність.Я хочу,щоб це був просто сон...Коли я це писав,то я постійно
плакав і,мабуть,це не вірші,бо це ті переживання,від яких боляче на душі,а
коли напишеш їх на папері,то стає легше...