І мати насниться,
і хата насниться,
і рідний мій край.
О, молодість мила,
краса яснолиця(!), -
уже прощавай.
Стрічаю не вЕсну,
стрічаю не літо,
а осінь сумну...
Якщо я не зможу
співати, любити -
навіки засну.
В думках все частіше
до витоків лину,
в дитинства часи...
О, земле кохана,
моя Кремінщино! -
Ти в серці єси.
I мати насниться...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2015
Свидетельство о публикации №115081604724
Свидетельство о публикации №115081604724
Рецензии