Я упаду на землю рідну,росою.
І в піднебесся птахом відличу.
Здійнявши руки,хочу я з тобою...
З безмірним щастям,вітрові кричу.
Здіймусь над травами гайну в роздоллі.
Майну зірками,в погляд віковий.
Злечу на щасті,в зустрічі до долі...
І засміюся,часом теплим злий.
Злий мене часом,змий.Немов з дороги...
Цвіт,що упав із вікових рослин.
Сама ж піду,куди нестимуть ноги...
В майбутнього,незвіданого плин.
(Понкратова.Е.В.)
Я упаду на землю рiдну
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115081603866
Свидетельство о публикации №115081603866
Рецензии