чуеш?..
прудко із вітром уяви малює,
в вуха вкладає стукіт сердець,
з веж несподіваних Віру віщує…
зоряні ночі – свічі світів
душам співучим натхнення дарують,
низько вклоняється Небо землі,
душі-хмаринки в край щастя мандрують…
місяцем око в криниці блищить,
в темряві ночі минуле втонуло,
спогад вертає одну лише мить,
сміхом дзвінким життя лине, чуєш?..
вітер в обійми світ хвацько бере,
і поцілунки лишають спокою,
згубимо в терені щойно себе,
на перехресті мовчання і болю…
Свидетельство о публикации №115081601296