А знаєш, раніше я вважала,
Надії колір-зелений, мов весна,
Мов смарагдові вітражі,
Чарують що відразу,
Мов ліс ранковий у глибоких ніжних снах.
Але в твоїх очах я бачила блакитну
Надію неба, і морських глибин,
В яких я потону.. А ні, я в них порину,
Порину без рятунку, в нескінченність часів.
А знаєш, раніше я вважала,
Нема кохання, немає почуттів,
Але з'явився той, заради кого зрання
Покину цілий світ на декілька хвилин.
І хоч заплутались у дикім і кривавім
Потоці битви націй і екстрених новин,
У телефонних проводах, кілометрових станцій,
Чекати буду дуже, щоб стать для тебе всім.
Зна ш...
© Copyright: Валери Эл, 2015
Свидетельство о публикации №115081509824
Свидетельство о публикации №115081509824
Рецензии