Ти моя радість і надія,
Ти сонця промінь золотий,
Немов би квіточка - красива,
Мені даруєш цілий світ.
Ти посмішку даруєш щиру,
Даруєш радість і тепло,
Ти донечку даруєш милу,
Яку чекали, так давно.
Коли побачив її вперше,
Все завмирало навкруги,
То билось, то спинялось серце,
І сльози інколи текли.
Це сльози радості - не болі,
Ці сльози - крапельки душі,
Що розбивались мимоволі,
Від радості і теплоти.
Вона така, така маленька,
Така беззахисна іще,
А поруч з нею, її ненька,
Яка її в цей світ веде.
Візьмем за руки її ніжно,
І з часом весь покажем світ,
А поки що, теплом зігрієм,
Я знай, щасливіший за всіх...
Ти моя рад сть над я...
© Copyright: Виталий Беляк, 2015
Свидетельство о публикации №115081509166
Свидетельство о публикации №115081509166
Рецензии