В Її очах виднілась смута,
Така незрима й нежива,
Як мертвий світ і каміння,
Таке важке, немов тягар життя.
І поблиск зору не мав суті,
І сльози ледь тремтіли в зеленім кружеві,
І тільки глибоко в душі виднілись
Її бажання - забуті, і наче не свої.
А біль переживань Їй країв душу,
І серце ледь трималось в глибині,
І тільки звук незримого печалю
То пробуджував, то залишавсь у тишині.
Очи не криють обману
© Copyright: Татьяна Выгранка, 2015
Свидетельство о публикации №115081500724
Свидетельство о публикации №115081500724
Рецензии
