Спустошений острiв

Неспішно вивчаю тебе доторком своїх пальців,
Сантиметр за сантиметром, обережно рухаючись наосліп.
Ти дозволив мені єдиній з усіх "скитальців"
Розважити тихим кроком твій давно спустошений острів.

Ти дозволив мені одній доторкнутись його кордонів;
Обережно ступивши на берег, відкривати малі таємниці;
Знайти власній душі притулок, й, не "порушуючи законів",
Тихо скласти себе з уламків; оселитися в місці, що твоїм почуттям - темниця.

Поступово пізнаючи місце свого чарівного рятунку,
Я наосліп пірнала в флору, вивчала сором'язливих мешканців фауни..
Й не помітила, певно, як від Пані Фортуни "дарунку"
Наші з островом однакові шрами у пам'яті тихо розтанули.

Так жили двоє "до": Від чужих зазіхань ти нестерпно таки дратувався;
Я ж бо все намагалась забути про власну грішність.

Та в один бісів день той твій острів у моє життя увірвався

І став втраченим нашим душам
_притулком_
на вічність.