Горить багаттям золотим,удача...
Та серце стогне,наче вітер плаче.
Хвилює мрію шелестом води...
Гори надіє і любов прийди.
Згортає вечір,сонце,-наче лист.
І виграє усмішка-баяніст.
МузИкою летять добра слова...
Їм в такт,в мелодію,шумить трава.
Десь зорі,мов би стелиться бурштин.
То горе,оминає хати тин.
Де серцем,іще жінка молода...
Своє кохання,з далі вигляда.
Тумане,по траві,та край доріг...
Дорогою до хати її ліг.
Хвилюється у озері вода...
Вона іще насправді молода.
Той погляд,та усмішка,що біжить...
В воді он опинилися на мить.
Шумить вода,що серденько бринить,
Кохай,кохай,тобі ще жить і жить.
(Понкратова.О.В.)
Хвилюеться у озерi вода
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115081503989
Свидетельство о публикации №115081503989
Рецензии