Знаєш, у кожному мовчанні своя істерика,
А у кожному "прощавай" - "повернись будь ласка".
І тобі не забути її кучерика,
Ачи його вранішню сонну ласку.
Як проходили труднощі ви за руку,
Як схотіли, і враз завели собаку,
Планували дітей, а пізніше й внуків,
А тепер ти один такий, неборака.
Тут хоч плач, хоч кричи, і зривай каблучку,
Витирай від туші зчорнілі очі,
В цьому разі сказав хтось мені так влучно:
Він вже просто тебе не хоче.
Ніка Райс
***
© Copyright: Лавандовая, 2015
Свидетельство о публикации №115081503620
Свидетельство о публикации №115081503620
Рецензии