Вже опустився вечір поміж вулиць,
Закутавши туманним теплим пледом.
Пройшли ми повз. А потім повернулись.
Ти повернувсь до мене, я - до тебе.
І поглядом нужденним ми зігрілись,
Забувши про прості банальні речі.
Навколо все немов би розчинилось
Й заповнило душевні порожнечі.
Ти крок зробив назустріч, я - півкроку.
І відстань, що між нами, скоротилась.
Я слів не мала від очей глибоких.
А ти подумав, що це все наснилось.
Ми підійшли ще ближче та застигли,
Не в змозі відійти від хвиль емоцій.
Без слів наговоритися ми встигли
Ось так, поскред вулиць, на півкроці.
Ліхтарь над нами заміняв нам зорі.
І чути було тільки ритми серця.
Ми обійнялись стрімко, наче хворі.
Як той кришталь, що ось-ось розіб'ється.
Як в перший раз, і наче вже в останнє.
ЗлилИся рідні душі воєдино.
І в них булО одне лише бажання.
Щоб разом з ними їх завмер годинник.
Рiднi душi
© Copyright: Арина Ковальских, 2015
Свидетельство о публикации №115081407252
Свидетельство о публикации №115081407252
Рецензии