Нас небо єднає
Від краю до краю,
Зібравши до купи безмежжя зірок.
Коли хтось зникає -
На нього чекають
В місцях, де є вибір. Де купа стежок.
І він відлітає
До власного раю,
Зробивши назустріч свій впевненний крок.
І звідти шукає
Земну свою зграю
Рідненьких, але вже далеких пташок.
Він тихо блукає
Та спостерігає,
Крізь сині простори вже рідних хмарок.
Коли хтось вмирає
Він сам обирає
Над ким він запалить cузір'я думок.
Коли хтось вмираэ
© Copyright: Арина Ковальских, 2015
Свидетельство о публикации №115081407219
Свидетельство о публикации №115081407219
Рецензии