Звездопад... Из Мирославы Стулькивской

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/08/12/8322


Рассыпает небо звёзды
В темные просторов дали.
Вспышки, тихие, как слёзы,
Растворяет вмиг в печали.

Млеет тёплый привкус лета,
И жарой туман спадает.
Прячет очи ночь от света,
Тихо месяц сон качает…

И, мерцая, с вдохновеньем,
Шёпотом и придыханьем,
Покаяньем и прозреньем –
Кличет вечное стихами…

Чтоб в саду пройтись душою,
Мыслями взлетая  тайно,
Тень оставив за собою,
Стать звездой твоей венчальной…

Раскрывая, словно ставни,
Взгляд небес, пока не поздно,
Где в извечном ожиданье
Рассыпает небо звёзды.


Оригинал:


Розсипає небо зорі
У просторів темні далі.
Тихі спалахи прозорі
Розчиняє у печалі.

Мліє теплий дотик літа,
Спекою туман спадає.
Очі ніч ховає світла,
Тихо місяць сон гойдає...

Мерехтливим шепотінням,
Поглядом небес, зітханням,
Покаянням і прозрінням
Кличе вічності чекання...

Щоб пройти душею саду,
Думкою злетіти в небо,
Залишивши тінь позаду,
Стати зіркою для тебе,

Розчинивши у смерканні
Погляди небес прозорі.
Де у тихому чеканні
Розсипає небо зорі.


Аватар с благодарностью
взяла у Автора...